Причинами конфліктів у колективі є те, що мета не співпадає з можливостями працівників, відмінністю у розумінні важливості інформації, відсутністю рівності в керівництві, нечіткому плануванні та розподіленні матеріальних ресурсів, текучістю кадрів. Все це породжує міжгруповий конфлікт, який переростає в внутрішньогруповий, а той – у внутрішньо особистісний конфлікт. На спосіб вирішення конфліктів впливає наявність домінуючих рис у характерах керівника та членів колективу. Першочерговою задачею кожного підприємства є аналіз формування власних фінансових ресурсів, мета якого – виявлення anprestige.com потенційних можливостей власних фінансових ресурсів та встановлення їх відповідності темпам розвитку підприємства . На перших стадіях його життєвого циклу господарська й інвестиційна діяльність зосереджується, як правило, в одному регіоні, і лише з розвитком підприємства виникає потреба в регіональній диверсифікації інвестиційної діяльності. Інвестиційна стратегія – це певна система скоординованих дій підприємства, яка визначає стратегічні напрямки інвестиційної діяльності, забезпечення її необхідними інвестиційними ресурсами та планування їх ефективного використання.

В сучасній теорії і практиці оцінки небезпеки банкрутства використовуються різні методи, зокрема, широко застосовуються п’ятифакторні математичні моделі Альтмана , за допомогою яких можна передбачити рівень кризової небезпеки і побудувати відповідну систему АУ. Антикризове управління, інвестиції, інвестиційна стратегія, інвестиційний процес, антикризовий менеджмент. Співвідношення різних форм інвестування на окремих етапах перспективного періоду. Врахування об’єктивних обмежень у досягненні бажаних параметрів стратегічної інвестиційної позиції підприємства.

Все це вимагає від підприємств значних капіталовкладень, особливо на початкових етапах, як найбільш тривалих, так і ризикованих, що не мають ще реальної віддачі. Інвестиційна стратегія підприємства розробляється відповідно до цілей його функціонування. Залучення інвестиційних ресурсів можливе лише за умов забезпечення належного рівня інвестиційної привабливості підприємства. Звідси формування та впровадження інвестиційної стратегії на підприємстві є, по-перше, напрямом забезпечення його інвестиційної привабливості, по-друге, одним із основних способів досягнення мети підприємства (рис. 8.2). Отже, формування та реалізація інноваційно-інвестиційної стратегії є основою у забезпеченні сталого розвитку підприємства. Вирішення методологічних проблем дозволить удосконалити процес прийняття управлінських рішень, пов’язаних із формуванням інноваційно-інвестиційної стратегії підприємства, що сприятиме ефективному функціонуванню підприємства в умовах високої конкуренції.

Напрямки

Інвестиційна діяльність великих компаній звичайно прогнозується на більш тривалий період. Узгодженість інвестиційної стратегії підприємства із загальною стратегією його розвитку. У процесі такої оцінки виявляється ступінь узгодженості цілей, напрямків і етапів у реалізації цих стратегій. Умовою здійснення такої диверсифікації інвестиційної діяльності є формування “стратегічних центрів господарювання”, до складу яких входять декілька стратегічних зон господарювання. Система таких стратегічних центрів господарювання вперше була реалізована в американській фірмі “Дженерал електрик”, що дозволило їй значно підвищити ефективність інвестиційної і операційної діяльності.

ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ МІЖНАРОДНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА: МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТ

Особливо сильно рівень інвестиційного ризику зростає в періоди коливань ставки відсотка і зростання інфляції. У зв’язку з різним менталітетом інвестиційної поведінки по відношенню до рівня допустимого інвестиційного ризику на кожному підприємстві в процесі розробки інвестиційної стратегії цей параметр повинен встановлюватися диференційовано. Забезпечення погодженості перспективного, поточного і оперативного управління інвестиційною діяльністю. Концепція стратегічного управління передбачає, що розроблена інвестиційна стратегія підприємства отримує свою подальшу конкретизацію в процесі поточного управління інвестиційною діяльністю шляхом формування інвестиційної програми (інвестиційного портфеля) підприємства. На відміну від інвестиційної стратегії формування інвестиційної програми є середньостроковим управлінським процесом, здійснюваним у рамках стратегічних рішень і поточних інвестиційних можливостей підприємства.

Як наслідок, зростає активність як екзогенних (зовнішніх), так і ендогенних (внутрішніх) впливів на діяльність економічних систем, причому таким впливам притаманний синергічний ефект, як правило, негативного характеру, що створює небезпеку банкрутства. Це зумовлює необхідність використання спеціального апарату управління, такого, як антикризове управління (далі – АУ). Дослідження цієї проблеми проводиться на прикладі підприємств – юридичних осіб, оскільки для будь-яких інших суб’єктів існує своя специфіка, яка потребує врахування додаткових чинників. Економічна ефективність реалізації інвестиційної стратегії. Оцінка економічної ефективності інвестиційної стратегії здійснюється, насамперед, на основі прогнозних розрахунків раніше розглянутої системи основних інвестиційних коефіцієнтів і заданих цільових стратегічних нормативів, зіставлених із базовим їх рівнем.

Ефективна розробка стратегічної спрямованості інвестиційної діяльності ґрунтується на системі сформованих цілей і здійснюється шляхом послідовного визначення співвідношення різних форм інвестування на окремих етапах перспективного періоду; за галузевою та регіональною спрямованістю інвестиційної діяльності. Від якості використовуваної інформації при прийнятті управлінських рішень значною мірою залежать обсяги необхідних інвестиційних ресурсів, прибутку, ринкова вартість (ціна) підприємства, а також альтернативність вибору інвестиційних проектів та фінансових інструментів інвестування. Конкретні показники інформаційної системи формуються як за рахунок зовнішніх (за межами підприємства), так і внутрішніх джерел інформації. Найбільш складним та відповідальним етапом форму­вання інвестиційної стратегії підприємства є пошук ефектив­них шляхів реалізації стратегічних цілей інвестиційної діяльності. На цьому етапі на основі проведення аналізу стратегіч­них альтернатив визначаються стратегічні напрямки ін­вестиційної діяльності та розробляється відповідна стратегія формування інвестиційних ресурсів підприємства.

Встановлення зв’язку між результатами роботи, системою збалансованих показників, бюджетами компанії. Визначення життєздатності вашої бізнес-ідеї – якщо ви тільки починаєте свій бізнес, то бізнес-план допоможе оцінити доцільність ідеї, а також коли ви отримаєте віддачу від своїх інвестицій. Бізнес- план – це ефективний інструмент залучення інвестицій, оскільки він дає змогу як оцінити рентабельність майбутнього інвестиційного проекту, а також визначити розмір інвестицій, джерела повернення коштів і терміни окупності майбутнього бізнес – проекту. Бізнес-планування дає змогу не лише обґрунтувати необхідність розробки того чи іншого інвестиційного проекту, але й створює можливість його реалізації у наявних ринкових умовах. Кожен інвестор захоче оцінити вигідність інвестування у запропонований інвестиційний проект та оцінити співвідношення можливої віддачі від проекту та ризикованості вкладень, а найкращий спосіб для цього – вивчити та проаналізувати бізнес-план інвестиційного проекту.

Це дозволяє забезпечити якісно інший рівень формування інвестиційної стратегії підприємства. Будучи частиною загальної стратегії розвитку організації, інвестиційна стратегія носить по відношенню до неї підлеглий характер. Тому вона повинна бути узгоджена зі стратегічними цілями і напрямами операційної діяльності організації. Інвестиційна стратегія при цьому розглядається як один з головних чинників забезпечення ефективного розвитку організації відповідно до обраної загальною стратегією.

Будучи частиною загальної стратегії економічного розвитку підприємства, що забезпечує в першу чергу розвиток операційної діяльності, інвестиційна стратегія підпорядковується їй. Водночас, інвестиційна стратегія сама здійснює істотний вплив на формування стратегічного розвитку операційної діяльності підприємства. Це пов’язано з тим, що основні цілі операційної стратегії забезпечення високих темпів реалізації продукції, зростання операційного прибутку і підвищення конкурентної позиції підприємства пов’язані з тенденціями розвитку відповідного товарного ринку (споживчого або факторів виробництва).