Культурна політика (державна) Політологічний словник Культурна політика (державна) – сукупність принципів і норм, якими керується держава у своїй діяльності, зі збереження, розвитку і поширення культури, а також комплекс… Виховання політичне Політологічний словник Виховання політичне – систематичний цілеспрямований вплив на свідомість, волю і поведінку людей з метою сформувати їх політичну позицію, ідеали, цілі. Процес В.

поліцентризм, як найважливіша риса міжнародних відносин. наукові дикусії щодо її трактування.

1896 року італійський політолог і соціолог Г. Моска опублікував книгу «Елементи політичної науки», що дало підстави говорити про поширення політичної науки у Європі, починаючи з кінця XIX ст.. В Західній Європі політичні знання починають набувати характеру політичної філософії на межі Середньовіччя та Нового часу, коли мислителі почали пояснювати політичні процеси за допомогою філософських підходів і методів. Цицерона, оратора, який багато зробив для вдосконалення політичної думки Античності. Дослідження політики у політології міждисциплінарні і відображаються у їх інтеграції з іншими дисциплінами насамперед із соціологією, психологією, правом.

Складовими М. Є сировинна, енергетична, техніко-технологічна, наукова, інформаційна та ін. Грунтується на принципах стабільності (створення зовнішніх […]… У визначенні специфіки зовнішньої політики важливе значення має з’ясування її співвідношення з внутрішньою політикою. Існує кілька варіантів вирішення цієї проблеми. Перший пов’язаний з теорією завоювання, яка пояснює виникнення держав завоюванням одних народів іншими.

Становлення політичної науки у глобальному масштабі завершилося на Міжнародному колоквіумі з політичних наук (Париж, 1948р.), який був організований з ініціативи ЮНЕСКО. На цьому семінарі було окреслено предмет цієї науки, рекомендовано включити курс політичної науки як загальнообов’язкової загальноосвітньої дисципліни в систему вищої освіти. На міжнародну спільноту. У цьому контексті показовими є теоретико-методологічні погляди Т.

Зв’язок політології з іншими науками[ред. | ред. код]

Зокрема їх в період Першої Республіки представляли Франтішек Вейр (František Weyr) та Едвард Бенеш (Edvard Beneš). Другий напрям, який розвивався в першій Республіці і з якого виникала політична наука — т. Моральна філософія Томаш Масарик і Емануель Радль. Зацікавленість політолога однією проблемою поведінки може навіть виробляти більш корисні принципи, ніж буде отримано, якщо інші суспільствознавці окремо застосовуватимуть принципи й методи своїх дисципліни до його області інтересів. Якщо це так, то ми не можемо очікувати від економіста 254 поети відповіді про те, як гроші впливають на голосування, або від психологів, як вік вплинув на нього, або від соціологів, про вплив належності до соціального класу. Політолог повинен бути в курсі того, що економісти, психологи й соціологи кажуть про ці чинники; але, можливо, тільки він може призначити цим факторам їх відповідний вплив, бо тільки він розглядає, як вони взаємодіють в процесі виборів. Системний— забезпечує цілісне сприйняття об’єкта дослідження і всебічний аналіз зв’язків між окремими його елементами в межах цілого.

Прикладна (управлінська)— розробляє критерії ефективності діяльності парламенту, партій, рухів, лідерів, забезпечує провідною інформацією про стан справ і знання засобів ефективного впливу. 1949 року утворено Міжнародну асоціацію політичних наук. З ХХ ст. — тоталітарна політична думка (праці А. Гітлера, М. Каддафі, представників «історичного матеріалізму»). Її противники — Поппер, «Відкрите суспільство та його вороги». Панібудьласка Володимир Федорович Політологічний словник Панібудьласка Володимир Федорович (нар. 1929) – український історик, політолог.

Крім того, вона може слугувати концептуальною основою для типології міжнародної політики відповідно до «ідеальних типів» М. Вебера [18, с. Підручник містить систематизований виклад найважливіших теоретичних положень політичної науки з урахуванням новітніх вітчизняних і зарубіжних досягнень.

Не всі ці держави готові відмовитися від її виробництва. Прагнення заволодіти ядерною зброєю розглядається деякими державами як спосіб гарантувати власну безпеку, оскільки навіть мала держава з ядерною зброєю є серйозною силою навіть для могутнього агресора. Здійснювати міжнародне співробітництво щодо розв’язання міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру і в заохоченні розвитку поваги до прав людини і основних свобод для всіх, незалежно від раси, статі, мови і релігії.

Поліцентризм – Довідник з політології

Крім цього, об’єктом вивчення політичної науки є політика, політична сфера суспільного життя. Принцип об’єктивності, який поєднаний з двома попередніми і є необхідним критерієм оцінки соціальних, економічних та політичних процесів і явищ, які відбуваються в міжнародному середовищі та мають праксеологічний вимір. Під методикою взагалі розуміють створений на базі логіки і наукових положень комплекс засобів, призначений для рішення певного типу завдань, як правило, емпіричного змісту. Методика досліджень — це система правил використання методів, прийомів і операцій. Відтак завданням методики не є теоретичне обґрунтування отриманих результатів, вона цілком зосереджується на технічному аспекті експерименту та правилах, що їх необхідно дотримуватись у процесі дослідження. Поруч із поняттям “міжнародні відносини” в політології застосовується і більш інтегральна категорія “міжнародна політика”, чи “світовий політичний процес”. У Чехії політичні науки розвивались під німецьким впливом, в першу чергу німецьких політичної науки та конституційного права.

Навігаційне меню

Зміни в соціально-політичному середовищі посткомуністичних країн і «нових демократій». Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків. Атлантизм Політологічний словник Атлантизм – ідеологія і політика тісного союзу і всебічного співробітництва США з країнами Західної Європи. Головатий… Багряний Іван Павлович Політологічний словник Багряний Іван Павлович (псевдонім Івана Лозов’ягіна) (1907 – 1963) – один з яскравих письменників, громадських діячів першої половини і середини XX ст.